Ви будуєте новий будинок або вирішили нарешті замінити стару систему опалення, яка гріє нерівномірно і постійно потребує ремонту. І тут починається найважче: кожен майстер, якого ви кличете, радить своє. Один каже ставити однотрубну систему, бо це дешево і швидко. Другий наполягає на двотрубній системі й запевняє, що інакше дальні кімнати будуть холодними. Третій пропонує тягнути труби до кожного радіатора від колектора, бо так сучасно і зручно. А сусід через паркан хвалить свою стару систему без насоса, яка гріла навіть тоді, коли кілька днів не було світла.
Кожен із них по-своєму правий, бо кожна з цих систем добре працює у своїх умовах. Але що підійде саме вашому будинку, з таких порад не зрозуміло. А помилка тут коштує дорого: труби ховають у стіни й підлогу, і якщо через рік виявиться, що система гріє погано, переробляти її доведеться разом із ремонтом.
Які бувають системи опалення, простіше зрозуміти за чотирма ознаками: як рухається вода, чи контактує вона з повітрям, як розведено труби і чим гріють кімнати — радіаторами чи теплою підлогою. Ці ознаки поєднуються між собою, і саме з них складається кожна конкретна схема.
Вибирають систему не за модою і не за порадою сусіда, а під свій будинок: скільки в ньому поверхів, яка площа, як часто зникає світло і чи готові ви потім щось переробляти, якщо труби вже сховані в стінах і підлозі. Переробити систему після ремонту дорого, тому краще розібратися заздалегідь.
Які бувають системи опалення?
Перша ознака — як рухається вода в трубах. У системі з примусовою циркуляцією воду по трубах жене циркуляційний насос. Завдяки йому вода швидко доходить навіть до найдальших радіаторів, а труби можна брати тонші й прокладати як зручно. У гравітаційній системі насоса немає, і вода рухається сама: гаряча легша, тож піднімається вгору, а коли віддасть тепло й охолоне, опускається назад до котла. Така система не залежить від світла, але працює повільніше і потребує ширших труб.
Друга ознака — чи контактує вода з повітрям. Закрита система повністю герметична: вода в ній не стикається з повітрям, а зайвий об'єм, який з'являється, коли вода нагрівається, забирає мембранний розширювальний бак. Відкрита система має бак на горищі, який сполучається з повітрям. Через нього вода поступово випаровується, і її доводиться доливати. Колись так робили майже всі системи, а зараз відкриту ставлять рідко.
Третя ознака — як розведено труби. Тут три основні варіанти: однотрубна схема, коли вода по черзі обходить усі радіатори, двотрубна, коли гаряча і охолоджена вода йдуть окремими трубами, і колекторна, коли до кожного радіатора від одного вузла йде своя пара труб. Саме від розведення залежить, скільки труб піде на будинок, скільки коштуватиме монтаж і наскільки зручно буде регулювати температуру в кожній кімнаті окремо.
Четверта ознака — чим гріють кімнати. Це можуть бути радіатори, тепла підлога або і те, і те разом. Наприклад, на першому поверсі часто роблять теплу підлогу, бо там холодніше і приємно ходити босоніж, а на другому ставлять радіатори.
Типові системи опалення приватного будинку в Україні сьогодні виглядають так: закрита система, насос, двотрубне розведення і радіатори, а часто ще й тепла підлога на першому поверсі. Таку систему легко регулювати, вона добре працює з сучасними котлами, і її вміють монтувати майже всі майстри. Інші варіанти вибирають, коли є конкретна причина: світло часто зникає, будинок зовсім маленький або хочеться заощадити на трубах.
Чим закрита система опалення відрізняється від відкритої?
Головне — герметичність і розширювальний бак. Закрита система опалення працює під тиском, а надлишок води, який з'являється при нагріванні, забирає мембранний розширювальний бак. У ньому вода відділена від повітря гумовою перегородкою.
Відкрита система сполучається з повітрям через бак у найвищій точці, зазвичай на горищі. Вода з нього поступово випаровується, тож її доводиться регулярно доливати, а разом зі свіжою водою в систему постійно потрапляє кисень.
На практиці ця різниця дуже відчутна. У закритій системі менше іржі й повітря в радіаторах, її можна заповнити незамерзаючим теплоносієм, і вона добре працює з сучасними конденсаційними котлами й тепловими насосами. У відкриту систему зазвичай заливають лише воду, зате вона не працює під тиском і пробачає дрібні помилки монтажу.
Відрізняються вони й тим, як поводяться, коли вода нагрівається. У закритій системі зайвий об'єм води забирає бак, і тиск тримається в нормі. А у відкритій рівень води просто піднімається в баку на горищі.
Яка система краща: однотрубна чи двотрубна?
Для більшості будинків краща двотрубна. Однотрубна має сенс лише там, де головне — заощадити на трубах і простіше змонтувати, а кімнат небагато.
Однотрубна система опалення веде воду по черзі: вона заходить у перший радіатор, віддає частину тепла і йде в наступний. Таку схему часто називають ленінградкою. Труб на неї йде менше, але останній радіатор завжди холодніший за перший, і цю різницю компенсують, додаючи йому секцій.
Двотрубна система опалення має окрему трубу для подачі гарячої води і окрему для зворотної, тож до кожного радіатора приходить вода однакової температури. Регулювати таку систему легко: якщо прикрутити термоголовку на одному радіаторі, інші гріють так само.
Окремий різновид двотрубної — попутна схема, або петля Тіхельмана. У ній вода до будь-якого радіатора проходить однаковий шлях, тож система сама вирівнюється і добре працює на довгих гілках. Але для неї потрібна ще одна труба вздовж стіни.
Третій варіант — колекторна, або променева, схема. До кожного радіатора від колектора йде своя пара труб, схована в стяжці без жодних з'єднань. Її зручно регулювати, вона тиха, але труб іде найбільше, а в котельні потрібне місце під колекторну шафу із запірною арматурою.
Якщо в будинку конденсаційний газовий котел або тепловий насос, однотрубну схему краще не розглядати. Такі джерела тепла найекономніше працюють на низькій температурі води, і дальнім радіаторам в однотрубній системі тепла забракне. З ними найкраще працюють двотрубна чи колекторна схема і тепла підлога.
Що таке гравітаційна система і коли вона виправдана?
Гравітаційна система опалення працює без насоса, і в цьому її головна перевага. Вода в ній рухається сама завдяки простому закону фізики: гаряча вода легша за холодну. Нагріта в котлі, вона піднімається широким стояком угору, розходиться по радіаторах, віддає тепло і, охолонувши, стає важчою та повертається в котел по зворотній трубі. Так вода безперервно ходить по колу, і для цього не потрібно ні насоса, ні електрики.
Але щоб усе це працювало, систему треба зробити за певними правилами. Сила, яка рухає воду, дуже мала, тож їй не можна заважати. Тому труби беруть значно ширші, ніж у системі з насосом, щоб вода текла вільно. Кладуть їх із невеликим нахилом, кілька міліметрів на кожен метр, щоб вода сама стікала куди треба, а повітря виходило. А котел ставлять нижче за радіатори, наприклад у підвалі чи в приямку: що більша різниця висот, то краще вода рухається.
За незалежність від електрики доводиться платити. Самотічна система опалення повільно прогрівається: після розпалу котла до дальніх кімнат тепло доходить довго. Термоголовками на радіаторах її майже не відрегулюєш, бо вони гальмують і без того повільний потік води. До того ж вона підходить переважно для невеликого будинку на один-два поверхи: у великому вода просто не дійде до всіх кімнат.
Тому найчастіше роблять компроміс: закрита система опалення з природною циркуляцією, у яку на байпасі врізано циркуляційний насос. Поки світло є, насос жене воду, і система працює як звичайна: швидко прогрівається і добре регулюється. А коли світло зникає, кран на байпасі відкривають, і вода тече по трубах сама, як у класичній гравітаційній системі. Про те, де ставити циркуляційний насос і як підібрати його напір, є окрема стаття.
Але є важлива умова: такий компроміс має сенс лише з котлом, який сам працює без електрики, тобто твердопаливним або енергонезалежним газовим. Звичайний настінний газовий котел без світла взагалі не запуститься, тож хоч як правильно прокладіть труби, тепла не буде.
Саме тому схеми системи опалення приватних будинків у селах і там, де світло часто зникає, часто роблять із запасом: ширші труби, нахили і байпас для насоса. Монтаж такої системи коштує дорожче і займає більше часу, зате вона дає змогу пережити навіть довге відключення світла без холодних батарей.
Що врахувати, вибираючи схему
Системи опалення будинків підбирають у такому порядку: спершу джерело тепла і прилади, потім розведення труб, і лише наприкінці обв'язку котла й автоматику. Якщо зробити навпаки, доведеться підганяти труби під уже куплене обладнання.
Для двоповерхового будинку, де живуть постійно, логічна закрита двотрубна схема з насосом і резервним живленням. Для дачі, куди приїжджають на вихідні, вистачить простішої однотрубної системи. Але залишати будь-яку систему з водою взимку без опалення не можна: вона може замерзнути й розірвати труби. Тому дачну систему заповнюють незамерзаючим теплоносієм, якщо це дозволяє виробник котла, або зливають воду щоразу, коли їдете.
Плануючи систему, одразу продумайте, як її обслуговувати: крани на кожному радіаторі, зливні крани внизу і повітровідвідники вгорі. Саме про них найчастіше забувають, а без них навіть дрібний ремонт одного радіатора означає зупинку всієї системи.
Якщо коротко, то які бувають системи опалення і яку вибрати, вирішують три речі: скільки в будинку поверхів, як часто в ньому живуть і наскільки надійна електрика. Усе інше — деталі, які підбирають уже під вибрану схему.
Питання та відповіді
1. Навіщо потрібен байпас на радіаторі й на насосі?
На радіаторі байпас — це перемичка між трубою подачі і зворотною. В однотрубній схемі вона дає змогу зняти радіатор чи перекрити його, не зупиняючи всю систему: вода просто піде перемичкою далі. Крана на самій перемичці бути не повинно.
На насосі байпас потрібен для іншого: він дає воді шлях в обхід насоса, коли зникло світло. Кран на перемичці відкривають вручну, і система переходить на самоплив, якщо труби й нахили це дозволяють, а котел працює без електрики.
2. Коли варто робити колекторну схему в системі опалення?
Коли підлогу ще не залили і в котельні є місце під колекторну шафу. Колекторна розводка виправдана в новому великому будинку, де важливо регулювати кожну кімнату окремо і не мати з'єднань у стяжці.
У будинку, де вже є радіатори, така переробка означає розбирати підлогу, тому там зазвичай залишають двотрубну схему по периметру кімнат. Роботи менше, а регулювати температуру майже так само зручно.
3. Яку систему опалення вибрати для будинку з тепловим насосом?
Двотрубну або колекторну, а найкраще з теплою підлогою. Тепловий насос найекономніше працює, коли гріє воду лише до 35–45 °C, а тепла підлога саме на такій температурі й працює. Якщо ж ставите радіатори, беріть їх більшими, ніж для газового котла, бо на низькій температурі вони віддають менше тепла.
Однотрубну систему з тепловим насосом краще не робити: вода в ній охолоджується від радіатора до радіатора, і дальні кімнати будуть холодними. Гравітаційна теж не підходить, бо тепловий насос однаково працює лише від електрики.